Рождественское Послание 2022г.

Рождественское послание Высокопреосвященного Боголепа архиепископа Александрийского и Светловодского всечестным. пастырям, монашествующим и всем верным чадам 

Александрийской епархии Украинской Православной Церкви.

Возлюбленные о Господе боголюбивые пастыри, всечестные иноки и инокини,

дорогие братья и сёстры! Христос рождается, славьте Его!

Часто Рождество для многих из нас оказывается грустным. Кажется, в эти дни мы должны встретить чудо и тайну, радость и утешение, должно случиться что-то очень хорошее, после чего наша жизнь уже не будет такой, как прежде. Но выходит, что это просто еще один день в конце затяжных новогодних каникул. Люди стараются себя «порадовать» – вкусной едой или новыми покупками. Но как источник радости вкусности и новые приобретения уже не работают – тем более что мы к ним уже привыкли, и они доступны круглый год. ПРАЗДНИК ПРОХОДИТ – И НИЧЕГО НЕ СЛУЧАЕТСЯ, остается чувство глубокой печали, как будто что-то утрачено и прошло мимо.

Но ведь Христово Рождество остается историческим фактом, который одновременно и неопровержимо реален, и непостижимо таинственен! В изумлении и священном трепете произносит апостол Павел: «великая благочестия тайна: Бог явился во плоти» (1Тим.3:16). «Что другое «великая благочестия тайна?»,– говорит святой Кирилл Александрийский, «величие этой тайны состоит в том, что Слово, будучи Богом, стало человеком, не переставая быть Богом…». В этой великой тайне собраны все тайны, её нельзя постигнуть никаким умом, но она открывается простой и наивной вере.

«Господь Христос нас ради явил в Себе безгрешное человеческое естество» – говорит святой Григорий Палама, то есть в Личности Иисуса человеческое естество ощутило себя совершенно святым, совершенно благим, совершенно бессмертным, совершенно богоподобным! В младенце из Вифлеема, человек обрел и нашел себя, отыскал свой божественный оригинал, который был искалечен грехом, злом, смертностью. 

В Богочеловеке самым очевидным образом показано, что Бог не есть для человека что-то неестественное, навязанное, а напротив – самая естественная потребность его природы, свободная и не вынужденная.

Воплощение Бога – это самое величайшее потрясение и событие для вселенной, для каждой личности, для всего творения. Если до Рождества самым большим чудом было сотворение мира из ничего, то, несомненно, воплощение Бога превзошло его. Если при сотворении мира Божии слова облеклись в вещество, то в Рождестве Сам Бог облекся в материю...

Хотя бы отчасти осознавая все, о чем мы сказали, человек сможет заполнить внутреннюю пустоту и обрести подлинный смысл своего бытия, тайна Рождества способнадать нам силы переносить неизбежные трудности, страдания и разочарования ибо воплощением Бог окончательно и совершенно явил, что любовь есть сердцевина Его Божественного бытия, что Он есть Любовь.

Собственно говоря, в Боговоплощении раскрыты путь и средство спасения человека. Человеколюбивый Господь, один только знающий немощь человеческого естества, милостиво воплотился, чтобы спасти немощного человека от греха и смерти. 

В наше время люди часто жалуются на депрессию,безрадостность жизни, хоть честно признаться, живем мынесравненно лучше наших предков – голодавших и замерзавших, знавших страшные войны и смуты. От унынияне помогают ни строгие требования «не ныть», ни бодрые призывы «если хочешь быть счастливым – будь им». За этим нашим страданием стоит совершенно реальное лишение. Дело в том, что мы, люди, кроме сытости и наслаждений, нуждаемся в чем-то более важном – в той особенной Радости, которую приносит прикосновение к Небесам. И чтобы найти эту радость, нужно вспомнить о смысле Рождества. Одним из самых распространенных сюжетов в европейском искусстве – держащая на руках Младенца юная Дева, стоящие рядом пожилой мужчина, волхвы и пастухи, в раскрытых небесах ликуют ангелы. Эти люди и ангелысклоняются перед младенцем с трепетом, благоговением и благодарностью. Они обрадованы – но не так, как люди, выигравшие в лотерею или участвовавшие в распродажах.Их радость не угаснет никогда! ее никто и ничто не может отнять. В своей радости они познали любовь, которая побудила Бога снизойти к нам.

По-Своему человеколюбию Бог избрал воплощение Единородного Сына Своего средством спасения человеческого рода. Сделал же это не потому, что будто бы не мог совершить спасение мира иным образом, а потому, что так было наиболее полезно для людей. Об этом богословствует святой Афанасий Великий: «Безусловно, по Своему всемогуществу Он мог сказать с неба слово, простить людям грехи и разрешить их от клятвы. Но это могло бы оказаться для людей вредоносным, так как они, ободренные прощением, вновь быстро бы впали в грех; тогда опять нужно было бы их прощать, и не было бы конца таким прощениям, а люди всё более и более привыкали бы ко греху, делаясь всё хуже и хуже. И потому как они согрешали бы непрестанно, то им непрерывно требовалось бы и прощение, так что никогда не освободились бы они от грехов и их пагубных последствий».

Прошедший год, был не простым. Страх перед болезнями, война, экономические потрясения, неуверенность в завтрашнем дне показали несовершенство человеческого общества, нашу слабость и незащищенность. Во все времена и в различных обстоятельствах Церковь словом и делом поддерживала народ Божий, совершая свою спасительную миссию. Голос Церкви предупреждает о том, что причина любого кризиса кроется в самом человеке. Мына собственном опыте убеждаемся, что цивилизация, построенная на принципах безудержного потребления и наживы, не принесет человечеству стабильности.  Общество, в котором был сломлен вектор духовного развития, в котором отсутствует понятия совести и страха Божия, в котором ведется целенаправленная борьба с авторитетом Церкви обречено на деградацию и вырождение.

Но милосердный Господь, даже в таких крайне тяжелых обстоятельствах не лишает нас духовной радости. Примером этого стал архипастырский визит в пределы Александрийской епархии, Предстоятеля УПЦ – Блаженнейшего Митрополита Онуфрия, который с сонмом архиереев и духовенства прославили наших местночтимыхсвятых. В чем еще раз было засвидетельствована наша преданность церковному единству - залога мира и процветания нашего общества.    

Радость Рождества является даром небес – и поэтому мы не можем вырвать ее по своей воле или купить. Люди выстраивают глухую оборону – из неверия, цинизма, насмешек и всего, что гарантированно сделает их жизнь унылой и глубоко несчастной. Но Рождество – время, когда мы можем начать разбирать эту стену изнутри. Это время, когда мы можем открыться вере и утешению, избавиться от накопленных греховных ядов, отравляющих нас ложными представлениями о себе и о мире. То послание, которое возвещает Рождество – истинно! Для нас есть прощение, и новая жизнь, и надежда. Мы можем приобрести опыт, который окажется для нас новым и меняющим всю жизнь. Мы можем присоединиться к тем, кто видит в Рождестве самое важное – Христа. И тогда мы можем присоединиться к волхвам, пастухам и ангелам, и возрадоваться вместе с ними.

ХРИСТОС РОДИЛСЯ!!!

С любовью о Новорожденном Господе,

смиренный +Боголеп архиепископ Александрийский и Светловодский.

град Александрия 2022 год от Р.Х.
 

Різдвяне послання Високопреосвященнійшого Боголєпа, архієпископа Олександрійського та Світловодського, всечесним пастирям, чернецтву та всім вірним чадам Олександрійської єпархії Української Православної Церкви.

Возлюблені в Господі боголюбиві пастирі, всечесні іноки та інокині, дорогі брати та сестри! Христос рождається, славімо Його!

Часто Різдво для багатьох з нас виявляється сумним. Здається, що в ці дні ми повинні зустріти диво і таємницю,радість і втіху, має відбутися щось дуже хороше, після чого наше життя вже не буде таким, як раніше. Але виходить, що це просто ще один день в кінці тривалих новорічних канікул. Люди намагаються себе порадувати – смачною їжею або новими покупками.

Але смаколики та нові придбання вже не спрацьовують як джерело радості – тим більше ми вже так звикли до них, та й вони доступні нам весь рік. СВЯТО ПРОХОДИТЬ – І НІЧОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ, залишається почуття глибокої печалі, ніби щось було загублено нами та пройшло повз.

Але Різдво Христове є історичним фактом, який одночасно і беззаперечно реальний, і недосяжно таємний! У здивуванні та священному хвилюванні апостол Павло вимовляє слова: «Велика таємниця благочестя: Бог явився у плоті» (1 Тим.3:16). «Що інше «велика таємниця благочестя?», - говорить святий Кирило Александрійський: «як не саме Слово, яке є Богом, стало людиною, не припиняючи бути Богом…». У цій великій таємниці зібрані всі таємниці, її не можна осягнути жодним розумом, але вона відкривається простій та наївній вірі.

«Господь Христос заради нас явив у Собі безгрішне людське єство» – говорить святий Григорій Палама, тобто в Особистості Іісуса людське єство відчуло себе досконало святим, ідеально добрим, цілковито безсмертним, абсолютно богоподібним! У Немовляті з Вифлеєму людина віднайшла та знайшла себе, відшукала свій божественний оригінал, який був понівечений гріхом, злом, смертністю. 

У Боголюдині у найбільш очевидний спосіб показано, що Бог не є для людини чимось штучним, нав’язаним, а навпаки – найприродніша потреба його природи, вільна та невимушена.

Втілення Бога – найбльш величне потрясіння та дивовижна подія для всесвіту, для кожної особистості, для усього творіння. Якщо до Різдва найбільшим дивом було створення світу з нічого, то, без сумнівів, втілення Бога перевершило це. Якщо при створенні світу Божі слова втілились у речовину, то в Різдві Сам Бог втілився у матерію…

Усвідомлюючи хоча б частково все, про що ми сказали, людина може заповнити внутрішню порожнечу та віднайти істинний сенс свого буття; таємниця Різдва здатна дати нам сили долати неминучі труднощі, страждання та розчарування, бо втіленням Бог остаточно та неперевершено показав, що любов є серцевиною Його Божественного буття, що Він є Любов. 

Власне кажучи, у втіленні Бога розкриті шлях та засоби для порятунку людини. Люблячий Господь, який Єдиний знає неміч людського єства, по своїй милості втілився, аби врятувати немічну людину від гріха та смерті. 

У наш час люди часто жаліються на депресію, безрадісність життя, хоча, якщо чесно зізнатися, ми живемо незрівнянно краще наших попередників, які голодували та замерзали, знали страшні війни та смути. Від смутку не допомагають ані строгі вимоги «не нити», ані бадьорі заклики «якщо хочеш бути щасливим – будь ним». За цим нашим стражданням стоїть цілком реальна втрата. Справа в тому, що ми, люди, окрім ситості та насолод, потребуємо чогось більш важливого - цієї особливої Радості, яку приносить дотик до Небес. І щоб віднайти цю радість, потрібно згадати сенс Різдва. Один із найбільш розповсюджених сюжетів в європейському мистецтві – юна Діва, яка тримає на руках Немовля, чоловік похилого віку, волхви та пастухи, які стоять поруч, а в розкритих небесах торжествують янголи.

Ці люди та янголи схиляються перед Немовлям із трепетом, благоговінням та вдячністю. Вони раді – але не так, як люди, які виграли в лотерею або взяли участь у розпродажах. Їх радість не згасне ніколи! Її ніхто та ніщо не зможе відняти. У своїй радості вони пізнали любов, яка спонукала Бога зійти до нас.

Завдяки своїй любові до людини Бог обрав втілення Єдинородного Сина Свого засобом спасіння людського роду. Зробив це не тому, що начебто не міг здійснити порятунок світу іншим шляхом, а тому, що так було найбільш корисно для людей. Про це богословствує святий Афанасій Великий: «Безумовно, по Своїй всемогутності Він міг сказати з неба слово, пробачити людям гріхи та звільнити їх від клятви. Проте це могло би виявитися для людей шкідливим, так як вони, натхненні прощенням, знову швидко б впали в гріх; тоді потрібно було б знову їх пробачати, і не було б кінця таким пробаченням, а люди все більше і більше б звикали до гріха, стаючи все гіршими і гіршими. І через те, що вони б грішили беззупинно, їм неперервно було б необхідне прощення, так що вони ніколи б не звільнились від гріхів та їх згубних наслідків». 

Рік, що минає, був непростим. Страх перед хворобами, війна, економічні потрясіння, невпевненість у завтрашньому дні показали недосконалість людського суспільства, нашу слабкість та незахищеність. В усі часи та в різноманітних обставинах Церква словом та ділом підтримувала народ Божий, здійснюючи свою рятівну місію. Голос Церкви попереджає про те, що причина будь-якої кризи ховається у самій людині. Ми на власному досвіді переконуємось, що цивілізація, побудована на принципах безупинного споживання та наживи, не принесе людству стабільності. Суспільство, у якому було зламано вектор духовного розвитку, у якому відсутні поняття совісті та страху Божого, і ведеться цілеспрямована боротьба з авторитетом Церкви, приречено на деградацію та виродження.

Проте милосердний Господь навіть у таких украй важких обставинах не позбавляє нас духовної радості. Прикладом цього став архіпастирський візит у межі Олександрійської єпархії Предстоятеля УПЦ – Блаженнішого Митрополита Онуфрія, який із сонмом архієреєв та духовенства прославив наших місцевошанованих святих. У чому була ще раз засвідчена наша відданість церковній єдності, яка є запорукою миру та процвітання нашого суспільства.

Радість Різдва є даром небес – і тому ми не можемо вирвати її за власною волею або купити. Люди будують глуху облогу – з невір’я, цинізму, насміхів і всього, що гарантовано робить їх життя сумним та глибоко нещасним. Але Різдво – час, коли ми можемо почати розбирати цю стіну зсередини. Це час, коли ми можемо відкритися вірі та втіхі, позбавитися від накопичених гріховних ядів, які отруюють нас хибними уявленнями про себе та про світ. Те послання, яке сповіщає Різдво – істинне! Для нас є прощення, і нове життя, і надія. Ми можемо здобути досвід, який виявиться для нас новим та таким, що змінить все наше життя. Ми можемо приєднатися до тих, хто бачить у Різдві найбльш важливе – Христа. І тоді ми зможемо приєднатися до волхвів, пастухів і янголів, і зрадіти разом із ними. 

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!!!

З любов’ю про Новонародженого Господа,

смиренний +Боголєп, архієпископ Олександрійський і Світловодський,

град Олександрія, 2022 рік від Р.Х.