Авраменко Агафія Дмитрівна - людина, достойна пошани олександрійців

Авраменко Агафія Дмитрівна

(04.02.1906 – 27.03.1990) –

староста Свято-Покровської церкви

м. Олександрії у 30-ті роки ХХ ст.

репресована у грудні     1937 року, строк покарання відбувала у Вятських таборах,повернулася до Олександрії через 8 років.  Реабілітована у листопаді 1960 року.

Доля цієї простої жінки, яку багато хто в Олександрії знав і називав просто «матушка Агафія», або «матушка Гаша» зовсім непроста і достойна пам’яті і пошани олександрійців.

Авраменко Агафія Дмитрівна народилася 4 лютого 1906 року (ст. ст.) в повітовому місті Олександрія,Херсонської губернії в бідній багатодітній родині Дмитра і Сінклітікії Авраменків. Хрестили Агафію на другий день – 5 лютого 1906 року.

За спогадами жителів м. Олександрії відомо, що крім Агафії, у її батьків було ще 5-ро синів і 2 доньки. Відомі імена двох старших братів: Сімеонаі Миколи та молодшої сестри Олександри. З юних років Агафія була в монастирі (в якому саме поки невідомо). Після лихоліть 1917 – 1920 років багато монастирів було закрито. У цей період в Олександрію повертається  декілька послушниць та монахінь, в числі яких була і Агафія. Незважаючи на урядову антирелігійну пропаганду, Агафія, як і раніше залишається віруючою православноюлюдиною, відвідує церковні служби. У 30-ті роки ХХ століття Агафія Дмитрівна Авраменко була головою церковного правління і п'ятидесяткиПокровської церкви. У 1936 році Покровськуцеркву спочатку закрили. Після закриття храму церковні служби здійснювалися на квартирах віруючих, а також  за домашньою адресою у Агафії Авраменко, яка разом із своєю мамою проживала по вул. Партизанській, 21.  

Авраменко Агафія, як голова церковної громади, їздила до Києва і Москви з клопотанням про дозвіл на відкриття Покровської церкви, але дозволу так і не отримала. Коли вона повернулася до Олександрії – Покровську церкву вже зруйнували. 

Під час масових репресій у 1937 році разом зі священиком Покровської церкви Дімітрієм Сурмелі6 грудня Агафія була заарештована. Їм були пред'явлені звинувачення «в тому, що А. Д. Сурмеліі А. Д. Авраменко під виглядом релігійного служіння проводили контрреволюційну агітацію, спрямовану проти виборів у Верховну Раду тобто у злочині передбаченому ст. 54 – 10 ч. 2 КК УРСР». Крім «контрреволюційної діяльності» серед жителів міста Олександрії і найближчих колгоспів, Агафії ставили в провину також контрреволюційну діяльність серед школярів міста. Предметом доказуобвинувачення виявився вилучений під час обшуку зошит для малювання учениці 3-ї школи Мірошникової А., в якому були малюнки релігійноїтематики. 

Агафія Авраменко і священик Дімітрій Сурмеліперебували під вартою у в'язниці м. Кірово(нинішній Кропивницький). На підставі витягу з протоколу № 23 засідання трійки УНКВС по Миколаївській області (в даний період Олександрія входила до складу Миколаївської області) від 8 грудня 1937 року було винесено постанову: «Авраменко Агафію Дмитрівну вислати в виправно трудовий табір терміном на десять років з заліком попереднього ув'язнення 6.ХІІ.37 р.». Священик Покровської церкви Дімітрій Сурмелі /священномученик Дімітрій Олександрійський, прославлений у 2013 році/ був засуджений до вищої міри покарання – розстрілу, вирок над ним був приведений у дію о 24-й годині 27 грудня 1937 року. (місце розстрілу і поховання не відомо)

Зі спогадів Коваленко Іраїди Єгорівни про Агафію Авраменко відомо, що вона працювала в таборі на важких виснажливих роботах на лісоповалі. Через три роки застудилася, в результатічого осліпла. Не зважаючи на сліпоту і хворобу серця перебувала в таборі. Всього відсиділа 8 років. Після звільнення Агафію Авраменко до себе забрали отець Микола і матушка Євгенія, які жили в Олександрії по вул. Луначарського /нині вул. Софіївська/

Багато хто з віруючих знали матушку Агафію ізгадують розповідь про чудо зцілення під час молитви перед «Касперовською» іконою Пресвятої Богородиці у м. Одеса. Отець Микола повіз Агафію в Одесу до відомого лікаря Філатова. Оглянувшиочі Агафії, Філатов сказав, що він нічим допомогти вже не зможе, операцію робити занадто пізно. На зворотньому шляху з клініки Агафія і о. Микола зайшли в церкву, щоб помолитися (за іншими спогадами в монастир, в який саме ніхто не пам'ятає) Під час молебню, приклавшись до «Касперовської»ікони, Агафія прозріла. Подякувавши Господу і Пресвятій Богородиці, вони знову поїхали у клініку до Філатова, щоб засвідчити чудо Божої милості. Коли Агафія підійшла до лікаря, той трохи навіть обурився, чому вони прийшли до нього знову, адже він сказав, що нічим допомогти не зможе. Але Агафія відповіла: «Лікарю, так я вже все бачу». Філатов був здивований і завів її до себе в кабінет, вказавши на ікони, які знаходилися у нього, сказав: «Говоріть, що ви тут бачите». І Агафія стала перераховувати назви всіх ікон, які були на стіні. Філатов, будучи глибоко віруючою людиною, сказав: «Так, Бог був, є і буде!». 

Після чудесного зцілення Агафія  проживала в Олександрії. Часто відвідувала Покровську церкву, яка на той час була у пристосованому будиночку по вулиці Партизанській, пекла просфори. Багато віруючих приходили, відвідували Агафію, коли вона хворіла. Незважаючи на свій стан, Агафія надавала допомогу добрими порадами в час скорботи, зі своєї бібліотеки давала читати духовну літературу. 

Померла Агафія Дмитрівна Авраменко 27 березня 1990 року, похована на Олександрійському центральному цвинтарі.

Ольга Божко